Історія справи

Постанова ВГСУ від 19.05.2015 року у справі №907/979/14
Постанова ВГСУ від 22.12.2015 року у справі №907/979/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року Справа № 907/979/14 Вищий господарський суду України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.за участю представників: фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 розглянув касаційну скаргу Хлань І.Ю. фізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 рокуу справі№ 907/979/14 господарського суду Закарпатської областіза позовомфізичної особи - підприємця ОСОБА_4до публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"проприйняття договору про постачання електричної енергії у редакції позивача та зобов'язати відповідача скласти технічні додатки відповідно до умов договору та надати позивачуВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 15.01.2015 р. (судді: Васьковський О.В., Івашкович І.В., Якимчук Л.М.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Хуст, Закарпатська область (надалі - Позивач) до Публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" (надалі - Відповідач) про прийняття договору про постачання електричної енергії у редакції позивача та зобов'язання відповідача скласти технічні додатки відповідно до умов договору та надати позивачу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що між сторонами існує діючий договір №Р06/15-0717 від 06.07.2007 р., який регулює відносини щодо постачання Відповідачем Позивачу електричної енергії, а відтак вважає, що обраний Позивачем спосіб захисту є неналежним і по суті порушує права іншої сторони договору. Крім цього вказує, що запропонований Позивачем Відповідачу проект договору не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: не мітить істотних та обов"язкових для цього виду зобов"язань умов та не містить додатків які є невід"ємними частинами договору. Відтак вважає, що проект договору не є офертою, в якій викладено всі необхідні для даного виду договорів умови.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 р. (судді: Давид Л.Л., Гриців В.М., Кордюк Г.Т.) рішення господарського суду Закарпатської області від 15.01.2015 р. залишено без змін.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушенням норм матеріального та процесуального закону, прийняти нове рішення яким вимоги позову задовольнити.

Скаржник посилається на те, що судами неповно досліджені обставин справи, не враховано, що ним у відповідності до вимог ч.2 ст. 181 Господарського кодексу України 14.04.2014 р. Хустському РЕМ ПАТ "Закарпаттяобленерго" надано два примірники проекту договору, підписаного і скріпленого печаткою з боку споживача , який відповідає типовим нормам та чинному законодавству України. Однак, ПАТ "Закарпаттяобленерго" протягом шести місяців з моменту подання оферти не надано ні примірник договору, ні протоколу розбіжностей; судом не взято до уваги того, що ПАТ "Закарпаттяобленерго" не прийняло до уваги лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 22.08.2014 р. №7772/26/27-14 про підписання наданого проекту договору або надання протоколу розбіжностей.

Відповідач у відзиві вимоги скарги вважає безпідставними, невмотивованими та необгрунтованими, доводи позивача не доведені належними та допустимими доказами згідно вимог норм ст.ст. 32 -34, 36 ГПК України, спірні відносини регулюються умовами договору, який повинен відповідати умовам типового договору, між сторонами укладено відповідний договір, натомість вимоги позивача грунтуються на проекті договору, який не містить умов, що є для такого договору істотними та обов'язковими, тому просить оскаржувані постанову та рішення залишити без зміни, в задоволенні скарги відмовити.

Відповідач у відзиві також просить суд розглядати справу за касаційною скаргою без участі свого представника.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

06.07.2007 р. Хустським районом електричних мереж Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія "Закарпаттяобленерго" (Постачальник) та Підприємцем ОСОБА_4 (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №Р06/15-0717, згідно п.1.1. якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 167 кВт., а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до Договору, які є його невід'ємною частиною.

29.07.2013 р. сторонами укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії, згідно якої розділ 1 Договору викладено в наступній редакції: "Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору з дозволеною потужністю 7 кВт., а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до Договору, які є його невід'ємною частиною.

У відповідності до додатку №1.1. Договору об'єктами споживання електричної енергії є готель "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та виробнича база , що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

В подальшому, п.1.3. додаткової угоди від 29.07.2013 р. внесено зміни в додаток "Перелік об"єктів споживача, що живляться електроенергією від мереж ПАТ "Закарпаттяобленерго" та викладено в наступній редакції: найменування об'єкту та його адреса дислокації визначено : готель "ІНФОРМАЦІЯ_1" , АДРЕСА_1.

18.03.2014 р. працівниками Хустського РЕМ проведено технічну перевірку на об'єкті споживача - кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" АДРЕСА_1, за результатами якої уточнено однолінійну схему електропостачання об"єкта, що відображено в акті технічної перевірки №157/2014, який підписано Позивачем та інспектором НРЕ Сабадош В.І..

Відповідно до цього, Відповідач вказує, що ним у зв'язку із змінами однолінійної схеми електропостачання та внесення змін у законодавство у 2010 р., підготовлено проект відповідних змін до Договору №Р06/15-0717 та 27.03.2014 р,. надано його Споживачу, про що свідчить підпис в журналі видачі проектів Договорів.

14.04.2014 р. Позивач надав, а Хустський РЕМ (вх. №00922) прийняв два підписані примірники проекту типового договору на постачання електричної енергії із супровідним листом від 14.04.2014 р., в якому просить переукласти договір №Р06/15-0717 від 06.07.2007 р. та типовий договір про постачання електричної енергії до готелю "ІНФОРМАЦІЯ_1" у зв'язку із закінченням договору оренди, по об'єкту "Виробнича база".

12.05.2014 р. Відповідач направив Позивачу лист №113-25/2772, в якому вказано, що проект договору направлений ФОП ОСОБА_4 не може бути розглянутий, оскільки між Хустським РЕМ ПАТ "Закарпаттяобленерго" та ФОП ОСОБА_4 укладений та діє договір про постачання електричної енергії №Р06/15-0717 від 06.07.2007 р. Також в даному листі Відповідач повторно пропонує розглянути та підписати проект Договору про внесення змін і доповнень від 29.03.2014 р. до договору про постачання електричної енергії №Р06/15-0717 від 06.07.2007 р.

29.05.2014 р. Позивачем надано Відповідачу відповідь б/н від 27.05.2014 р., в якій Позивачем вказано, що зміни і доповнення до договору №Р06/15-0717 від 06.07.2007 р. в редакції Відповідача від 20.03.2014 р. містять приєднаний об'єкт "виробнича база" і вказаний договір не підписано у встановленому порядку начальником Хустської РЕМ ПАТ "Закарпаттяобленерго" та не скріплений печаткою. Вдруге звертається з вимогою про підписання типового договору про постачання електричної енергії, направленого 14.04.2014 р. у зв'язку з тим, що до існуючого договору №Р06/15-0717 від 06.07.2007 р. на підставі договору оренди на 11 місяців приєднано об'єкт "Виробнича база".

Таким чином, встановлені обставини свідчать, що сторони не дійшли згоди щодо врегулювання відносин з постачання/споживання електричної енергії у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з метою врегулювання спору та юридичного оформлення правовідносин між ним як споживачем електричної енергії та відповідачем як енергопостачальником.

У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст.179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями; Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору зокрема на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів (ч.6 ст.179 Господарського кодексу України). Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до норм ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до частини п'ятої ст. 633 ЦК України актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору. Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5., 5.6. та 5.7. Правил користування електричною енергією є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357, споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки.

Відповідно до абзацу третього пункту 3 цих Правил енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, об'єкти якого розташовані на цій території, в укладенні договору про користування електричною енергією.

Так, відповідно до положень пункту 2 Правил об'єкт споживача - житловий будинок, гараж, майстерня або інша електрифікована споруда, що належить споживачу на правах власності або користування.

Таким чином, відповідно до законодавства споживач під час укладення договору про користування електричною енергією має надати енергопостачальнику, зокрема, документ, який підтверджує право власності або користування.

У відповідності до п.5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики, від 31.07.1996р., № 28 (далі - Правила № 28), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається. Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача.

В цьому контексті суд касаційної інстанції зазначає, що в якості такого споживача в спірних відносинах повинен виступати власник вказаного об'єкту або балансоутримувач.

Разом з тим, як свідчать оскаржувані судові рішення судами не було перевірено чи може позивач виступати в якості споживача електроенергії стосовно об'єкту "виробнича база", розташованого за адресою: АДРЕСА_2, твердження позивача щодо відсутності підстав віднесення цього об'єкту до предмету регулювання договору між ним та відповідачем не отримали належної мотивації судом.

Судам належало з'ясувати обставини щодо переліку об'єктів, які підпадали під регулювання умовами запропонованого позивачем договору, на яких правових підставах ці об'єкти відносяться до позивача, не звернуто увагу, на чому наголошував позивач, чи відноситься об'єкт "виробнича база" до належних позивачу об'єктів, не встановлено чи відповідають технічні умови приєднання електроустановок позивача умовам договору та фактичним обставинам.

Крім того, з урахуванням встановлених обставин та вимог ст.ст. 65, 26, 27 Господарського процесуального кодексу України, суду слід розглянути питання про залучення особи власника чи балансоутримувача об'єкту "виробнича база" до участі у справі, так як предмет спору пов'язаний з питанням енергопостачання, в тому числі, цього об'єкту, що може впливати на права цих осіб.

п.5.6 Правил № 28 визначено, що невід'ємними частинами договору про постачання електричної енергії є: акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії (точка встановлення, тип, покази на момент укладання договору тощо); схема електропостачання споживача із зазначенням ліній, що живлять електроустановки споживача, і точок їх приєднання; повідомлення про граничні величини споживання електричної потужності та години контролю максимального навантаження енергосистеми тощо.

Відповідно до норм ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

З'ясування відповідних обставин щодо величини потужності, яка визначається виходячи з потужності наявних у позивача як споживача струмоприймачів, відповідності потужності, передбаченої технічними умовами чи технічними характеристиками електромережі споживача потребують спеціальних знань, тому для правильної оцінка відповідних обставин відповідності запропонованих енергопостачальником технічних умов суду належало призначити відповідну судову інженерно-технічну експертизу.

При цьому, слід дослідити чи відбулися фактичні зміни предмету договору, зокрема, проектом договору від 26.12.2014 р. встановлено постачання електроенергії потужністю 7 кВт, а договір від 06.07.2007 р. визначав потреби споживача в обсязі 167 кВт.

Відмовляючи в позові суд апеляційної інстанції вказав, що позивачем не подано належних та допустимих доказів про припинення дії або перегляд умов договору про постачання електричної енергії №Р06/15-0717 від 06.07.2007 р., відповідно до цього договір був продовженим на кожний наступний календарний рік, а відтак і є чинним на час розгляду даної справи.

Відповідно до цього, апеляційний господарський суду дійшов висновку про те, що укладення іншого договору, який би регулював ті ж самі правовідносини щодо постачання Відповідачем Позивачу електричної енергії є неправомірним та безпідставним.

Касаційна інстанція вважає, що встановлені судом обставини щодо знаходження сторін спору у договірних відносинах, що регулюються договором про постачання електричної енергії №Р06/15-0717 від 06.07.2007 р. із змінами та доповненнями не може розглядатися як перешкода до укладення договору, який відповідає положенням актів цивільного законодавства з врахуванням дійсних фактичних обставин.

Особа вправі вимагати приведення спірних відносин у відповідність з фактичними обставинами за умови дотримання положень актів цивільного законодавства, враховуючи зміст та суть відносин між сторонами.

Таким чином відмовляючи в укладенні договору суд не врахував необхідність встановлення обставин, що мають значення для справи до яких слід віднести, зокрема, публічний характер правовідношення в силу якого відповідач несе обов'язок надавати послуги позивачу на умовах договору, дійсний зміст умов договору, який повинен відповідати вимогам законодавства та встановленому типовому договору, реальність та відповідність умов запропонованого договору дійсним меті та суті відносин, які намагається встановити позивач шляхом примушування відповідача до укладення договору.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення позивача щодо обставин підписання додаткової угоди від 29.017.2013 р. та заяви від 09.07.2013 р. судами не було оцінено, висновки та мотиви відхилення цих тверджень не наведено, матеріали справи містять копії відповідних доказів, однак в оскаржуваних судових рішеннях відсутні посилання на дослідження судом їх оригіналів.

Крім цього, необхідно перевірити та належно відреагувати на твердження позивача про зловживання енергопостачальної організації, примушування позивача нести тягар підключення до його мережі електропостачання іншого споживача, до якого позивач не має відношення, неправомірного нав'язування позивачу у направленому відповідачем проекті договору послуг з обслуговування ним субспоживача, відповідні твердження позивача про завуальовані корупційні схеми, які фактично спрямовані на перерозподіл фінансових потоків пов'язаних з оплатою послуг з енергопостачання для наступного розподілу коштів між учасниками схеми неправомірного приєднання до мережі енергопостачання.

Таким чином з метою виключення безпідставного покладення на сторони обов'язків, позбавлених економічного змісту, необхідно встановити коло споживачів, обсяги отриманих кожним із них енергопотужностей для власного споживання.

Виходячи з економічного змісту господарських відносин між сторонами принципу о платності наданих послуг відповідач у спірних відносинах вправі розраховувати на належну оплату своїх послуг , однак розподіл обов'язку з оплати повинен здійснюватися в законний спосіб, а не шляхом укладення формального договору, який не відповідає технічним характеристикам послуг.

Судами не з'ясовано обставини щодо підключення об'єкту щодо якого між сторонами виник спір (виробнича база), правовий статус цього об'єкту, його приналежність позивачу чи іншим особам, на яких умовах здійснюється електропостачання об'єкту "виробнича база", технічні умови приєднання до енергопостачання об'єкту "виробнича база".

Суд не врахував доводів позивача, який стверджував, що його примусили до укладення договору на умовах, які не відповідають його інтересам, що об'єкт "виробнича база" не має відношення до позивача, що відповідач уникає врегулювання відносин між сторонами.

Касаційна інстанція вважає, що висновки апеляційного господарського суду та місцевого господарського суду про те, що зміст запропонованої Позивачем редакції договору не містить істотних та обов'язкових для цього виду домовленостей умов, зводяться до формальної оцінки змісту умов запропонованого сторонами договору, без всебічного та повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору з метою врегулювання фактичних розбіжностей та вирішення питання юридичного оформлення відносин з врахуванням належно та повно встановлених обставин справи.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, порушення судами першої та апеляційної інстанцій ст. 43 ГПК України щодо повноти з'ясування обставин справи, неповне дослідження предмету та правової природи позову унеможливило правильне застосування приписів матеріального та процесуального законодавства і є підставою для скасування попередніх судових рішень у справі та скерування справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 р та рішення господарського суду Закарпатської області від 15.01.2015 р. у справі № 907/979/14 господарського суду Закарпатської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун